Читал перевод байанчега смийался шо дурной
День перший.
Нагидив під крісло. Добре! День другий.
Нудно. Згадав бурхливу молодість. Сидів я якось на столі, жер лапою згущенку з банки. Прийшли ці й давай репетувати. Ну я ж не дурень, опустив лапу в банку, скільки влізла, і на трьох – за холодильник. Ці репетували ще дні три. Був дуже гордий.
День третій.
Сьогодні все ліньки. Нагидити – ліньки. Жерти – не можу більше. Сиджу тихо, дрімаю. Ці нервують, озираються на всі боки, тремтять і чекають підступу.
День четвертий.
Які ж у них миски незручні. Намагався зжерти шматок м’яса, так поки лапою не зачепив – нічого не виходило. Ні б взяти пристойні миски й жерти на підлозі. Сволллоти!